Як на мене, то Лем взагалі поза конкуренцією. Дуже розумний був дядько. Філософія, політична та соціальна сатира, гумор, стилізація під казки. Що ранішній, що зрілий, що наприкінці життя - завжди чудовий.
Повернення с зірок, Соляріс, Маска, Щоденники Тихого, Пригоди Піркса, Кіберіада та пізніші доповнення до нєї, Нежить, Цифраньове виховання, Голос бога, Огляд на місці, Фіаско - це перше, що спам'яталось.
І Лем українською (була в мене книжка Львівського видавництва) як на мій смак значно кращий ніж російскою: "Грозний Генек-генератор. Губи гриз, гримаса грізна..." це з другого оповідання Кіберіади. Там до речі дуже реалістично (і з гарним гумором) описано "тренування" нейромережі для написання віршів. А написано це було у 65-му році, за рік до мого народження, коли самого слова "нейромережі" не існувало ("прецептрони" вже вигадали, але тільки теоретично).
А Стругацьких я "переріс" років десь з 30 назад. Хіба що пізні твори – Кульгава доля, Обтяжені злом, Жиді міста Пітера.