
пойняв, виходить моє запитання було все ж риторичне
Кароч, історія про те, як я зненавидів Gigabyte під 478 сокет...
Колись давно купував на ЛОХу відяху, щось типу FX 5200. Продавець попередив, що вентилятор трохи поламаний. Кажу — бачив, не проблема, відновлю. Розговорились, і виявилось, що це його древній комп. Відніс він його в якийсь обласний сервіс, там йому «перепаяли кандьори» на материнці, але комп так і не запрацював. Тому, як любителю щось відновлювати, запропонував мені забрати разом із відяхою ще материнку + проц + пам'ять, бо інакше все піде у смітник. Приїхало. Кандьори навколо VRM дійсно замінені, але якість роботи — це окрема форма мистецтва. Все навколо місць пайки подерте, лак пошкрябаний, а самі кандьори фізично раза в 1,5 більші за штатні. Нормально вони туди не влазили, тому був застосований навісний монтаж: перший висить убік, а в останнього ноги сантиметрів по два й він стирчить далеко від посадкового місця. Термоусадки на ногах, звісно, нема — навіщо?
При цьому воно якось працювало. Я навіть запускав плату, прошив останній BIOS, ганяв якісь тести й не дуже зрозумів, у чому проблема.
Ну і відклав її в довгий ящик — чекати чистки, повного рекапу та повернення до людського стану. Все-таки 865PE + 478 — цілком нормальний варіант поганяти старе залізо.
Через якийсь час дістав, все перепаяв, навіть свапнув цілком живі Sanyo по входу 12 В. Ну а якщо вже займаємось — то робимо красиво.
Монтажні отвори, які попередники теж встигли понівечити, привів до ладу. В результаті залишився дуже задоволений — після всіх цих пригод плата стала виглядати взагалі бімба.
Поставив типовий для того часу Prescott 3.0 і почав ганяти тести на стабільність.
І тут почалось...Три різних HDD з Windows XP — і на останніх етапах завантаження стабільно синій екран. Міняю пам'ять, ставлю інший Prescott — без різниці. Падає в синьку.
Думаю: ну окей, поставимо Windows з нуля. Ага, щас. Система настільки стабільна, що навіть інсталятор вирішив не ризикувати своїм життям.
Почались традиційні танці з бубном: напруга пам'яті, андервольт проца, овервольт проца, різні комбінації — результату нуль.
Через пару днів вирішив, що, мабуть, у плати якась глобальна проблема: чипсет, відвал, наслідки миття/сушки — не знаю. Відклав до кращих часів.
І ось днями дістав її знову. Думаю, треба ще потикати мультиметром, та й пару процесорів протестувати. Ткнув Celeron D — теж Prescott, тільки простіший. І вона завелась.
Windows, тести, встановлення Windows — усе працює. Тобто Gigabyte просто не тримає Prescott 3.0 і вище. Чи VRM не вивозить, чи ще якась магія відбувається — так і не розібрався. Але є цікавий момент: навіть із цим Celeron D конденсатори у VRM гріються до 50–55°C на відкритому стенді, ще й із боковим обдувом. А що там відбувається в якомусь глухому корпусі з одним вентилятором — навіть страшно уявити. І, схоже, ось вам і відповідь, чому на цих платах так любить пухнути живлення. Тепер от думаю: а чи потрібна мені ця Gigabyte в колекції з такими нюансами?
На тій же P4P800 я з подібним не стикався — Prescott 3.0 працював без проблем, та й VRM не перетворювався на піч для конденсаторів.
Коротше, Gigabyte 478 — любов, яку треба заслужити. Або просто поставити Celeron D і не ставити зайвих питань
