25 найкращих горорів на думку IGN

[cypherspy]

Болгари ті ще фантасти

Від болгарської історії чомусь десь в Московії починається справжня паніка та підпал основ узького міра. Лише через це їй можна довіряти

[Scoffer]

cypherspy
А я вважаю що вірити не можна нікому. Особливо тим хто свого часу називався царством. Вони всі полюбляють красти до себе чужі заслуги.
Наприклад досі не відомо чи була та парочка взагалі хоч раз в Болгарії, або обмежилась тільки Македонією, і не сучасною Македонією, а грецькою.

[cypherspy]

персонажі Кирило і Мефодій є расовими греками з грецького міста родом і грецькою освітою

А батьки І. Франко були частково німцями, частково польсько-тюркською аристократією. Ой-вей, куди світ котиться.

[Scoffer]

cypherspy
Батьки Франко могли були хоч південими в'єтнамцями, але жив він в Україні і освіту отримував україномовну. Відчуваєш різницю?

Відправлено через 2 хвилини 29 секунд:

Воно все чудово читається.

Ну то прочитай що тут написано, чудово ж читається.

спойлер

[cypherspy]

жив він в Україні і освіту отримував україномовну.

В Австрійській Імперії жив, а навчався в парафіяльній школі, тобто церковно-приходська (отакої), де навчився української, польської і німецької, причому на різних абетках. А в нас тут з переходом на латиницю навіть і не думають.

Відправлено через 59 хвилин 40 секунд:

взагалі за відмову від кирилиці

Підтримую. Виключно з практичною метою, а не через якісь там ідеології: задовбався перемикати розкладку клавіатури.

Цим власне можна підсумувати, що зволікання з переходом на латиницю, не відмова від історичних міфів про Київську хРущ з династією хРюриковичів з далеких болот, в тому числі, і призвело до нинішньої війни з кацапами. Це треба було робити ще у 90-их, коли за рахунок роззброєння спокійно можна було провести усі реформи

[Kashtan]

А щодо звуків реально беріть і слухайте і почуєте, рано чи пізно. Англійська h сильно відрізняється віж нашої х.
Наприклад мені в нікчемському слові ich стабільно чується ішь, хоча ясен пень що ніяких шь там немає, але їхній отой дивний звук мозок без практики не сприймає. Рятує тільки те що нікчемської я не знаю і знати не хочу. А так би доволі тупо виглядав в спробі відтворити ці звуки.
В англійській враховуючи кількість акцентів на це давно не звертають уваги, але ж це не привід топити за безграмотність.

Ich як іш вимовляють баварці, решта німців - іх.

[Scoffer]

Kashtan
Це ти так думаєш. І мені так теж здається тому що слух не тренований і тренувати його мені на цю мову нафіг не вперлось. Але в реальності не такі звуки вони з себе видають Немає там ні ш, ні х, що і зафіксовано в словниках.
https://www.dwds.de/wb/ich
Aussprache [ɪç]
Якщо зайдеш на IPA і спробуєш з'ясувати що ж це за звук такий, то виявиться шо різниця між цим дивним звуком і х рівно така ж сама як між українськими х і г але в протилежну сторону руху язика.
Ласкаво просимо в слухові галюцинації.

[cspp]

Поэтому не смотрю фильмы в укр озвучке. Горе горрор. Правила транслитерации каждый год меняют, к примеру в моем загранпаспорте изначально букву г сменили на н, раньше было не так.

[S]

Просто звучить по дебільному.

Этот дебилизм новый украинский правопис из зачуханых 20х годов прошлого столетия с галицким диалектом вперемешку вероятно. Те кто это приняли наверно не знают, что любой язык не стоит на месте, а весьма активно меняется, а уж тем более за 100 лет.

Отправлено спустя 2 минуты 18 секунд:

букву г

Их теперь две Г г и Ґ ґ.

Отправлено спустя 7 минут 12 секунд:

Правила транслитерации каждый год меняют

Особенно криво выглядели попытки транслитерировать в паспортах украинскую Є на латинские IE которые иностранцы читали и читают как LE потом.

[daesz]

Поэтому не смотрю фильмы в укр озвучке. Горе горрор. Правила транслитерации каждый год меняют, к примеру в моем загранпаспорте изначально букву г сменили на н, раньше было не так.

Теж саме, але я перестав дивитись фільми в укр дубляжі через те, що вони завжди перекладають особисті назви (а ці назви несуть в собі інколи ще й якийсь зміст, який в перекладі втрачається), що неймовірно бісило.
Кожного року в мін.освіти приходить який занюханий двієчник, який вважає що він розумніший за всіх і такий "от я от точно зроблю найкраще", а потом виходять всякі лупиздики (насіння соняшника), розчепірки (парасольки), спалахуйки (запальнички) та інша стидоба.

[Kassatka]

З усіх горорів (хорорів), себто жахів грав лише в серію Redemption Cemetery, яка також належить до жанру пошук предметів, загалом досить сподобалося. Особливо сподобалася частина Redemption Cemetery 3: Grave Testimony, грав колекційне видання в московитській локалізації, для мене це найкраща гра з жанру пошук предметів.

[Sanьka]

Побачив тему, почитав назву. Не зрозумів що, потім зрозумів. Горор
Зробіть нормально, а не по дебільному.

[Геральт]

Теж саме, але я перестав дивитись фільми в укр дубляжі через те, що вони завжди перекладають особисті назви (а ці назви несуть в собі інколи ще й якийсь зміст, який в перекладі втрачається), що неймовірно бісило.
Кожного року в мін.освіти приходить який занюханий двієчник, який вважає що він розумніший за всіх і такий "от я от точно зроблю найкраще", а потом виходять всякі лупиздики (насіння соняшника), розчепірки (парасольки), спалахуйки (запальнички) та інша стидоба.

Постійно дивлюсь в ua і щось ні разу не чув ні "лупиздики" ні "розчепірка" ні "спалахуйки". Де ви їх знаходите, хто зна.
Що ж до перекладу власних імен, то, наприклад, Сергій Легеза (перекладач Відьмака) пише таке:

спойлер

Проблема змін при перекладі. Як не дивно, тим, що завжди болісно сприймається читачами, є будь-яка перекладацька активність у спробі адекватної передачі значущих імен, назв і реалій: у разі, наприклад, коли вони мають додаткові сенси, є прикладами постмодерністської гри автора чи хай би навіть просто маркерами гри інтертекстуальної. Але без цього, мабуть, будь-який переклад не був би прийнятним і вдалим.

Особливо ризиковано це робити відносно тих імен і назв, які вже стали знаковими (завдяки наявним перекладам на близькі мови, які завжди створюють бекграунд, відмовитися від якого читачеві майже неможливо – так, скажімо, було в боротьбі за читачів трьох перекладів «Гаррі Поттера» Дж. Роулінг: одного українського і двох російських, у кожного з яких в середовищі українських читачів виявилася своя – і досить стійка – аудиторія, де первинним каталізатором нерідко ставало й сприйняття/несприйняття написання перекладачами імен головних персонажів).

Нашому перекладу А.Сапковського, боюся, не оминути цієї проблеми. І якщо деякі варіанти передачі імен можуть пройти непоміченими (як то «Жмутик» – «Treska» – з оповідання «Відьмак»), то щодо деяких імен чи назв треба дати хоча б мінімальний коментар.

Перш за все, це ім’я супутника відьмака Ґеральта в багатьох його пригодах (уже нам відомих, і тих, про які йтиметься у наступних частинах циклу) трубадура Любистка. Справа в тому, що польське його написання – «Jaskier». Це – не ім’я героя (воно стане нам відоме пізніше, в одному з наступних романів), це прізвисько, свого роду творчий псевдонім, який чітко визначає й етику героя, і його, так би мовити, естетику. Буквально прізвисько взяте від назви квітки жовтець; важливими тут стають такі моменти: жовтець – досить помітна квітка; він – елемент фольклору, любовного передусім; жовтець має їдкий, інколи отруйний сік; він використовується у народній медицині як лікувальний засіб. До того ж це не благородна назва, назва трохи «простецька». (Саме тому в російському перекладі він став Лютиком – це буквальне прочитання імені, яке російський текст міг собі дозволити, аж до вкоріненості назви квітки в російській любовній ліриці.)

При перекладі українською дібрати адекватне прізвисько, яке б відповідало усім критеріям, виявилося досить непросто. Нарешті перекладач зупинився на варіанті «Любисток», де, щонайменше, поєднується кілька важливих контекстів. По-перше, це рослина, тісно пов’язана з любовною тематикою (його додавали у чар-зілля, у приворотні декокти тощо); по-друге, це рослина, яка має лікувальні властивості, вона використовується у народній медицині; по-третє, у великій кількості любисток стає нав’язливим завдяки своєму сильному запаху і речовинам, що у ньому містяться. Поєднання цих факторів і дозволило нам назвати супутника відьмака Ґеральта саме так.

Друга велика проблема, із якою стикаються при перекладі Саги про Ґеральта, це назва однієї з гілок Старшого Люду цього світу, якому сам автор дав назву «krasnolud». Сапковський не вигадує це слово – він використовує наявний у польській мові неологізм. Але неологізм цей виник у досить чіткому контексті: при перекладі творів Дж.Р.Р.Толкіна. Трохи нижче, у «Бестіарії Сапковського», з цією історією можна ознайомитися ширше, але в двох словах: у польській мові існувало слово «krasnoludek»; існувало воно саме в тому контексті, в якому існує українське слово «гном». Як відомо, у Толкіна одним з народів Середзем’я стають кремезні невисокі бородані, називані – англійською – «dwarves» (зі зміною літери відносно звичного написання того слова в сучасній англійській). Це – народ ковалів і воїнів, дуже несхожий на маленьких «гномів» із народних переказів. Перекладачка Толкіна на польську зробила схожу операцію, змінивши звичне «krasnoludek» на неологізм «krasnolud».

Українські перекладачі Толкіна – зокрема чудова перекладачка «Володаря Кілець» Катерина Оніщук – повністю використали цю можливість, увівши форму «ґноми». Оскільки в нашому випадку ми мали справу зі стовідсотково віддзеркаленою ситуацією стосовно світу, який створив Сапковський, саме в такій формі в цьому тексті й існують тепер «krasnoludy».

Нарешті, рішення, яке ще на підготовчому етапі викликало чи не найбільші застереження: використання «зросійщених» назв для кількох різновидів надприродної фауни у світі відьмака Ґеральта. Це стосується «лєшого», «кікімори» тощо. Втім, й у цих випадках перекладач наважився йти за автором – оскільки, з точки зору останнього, ці назви для польської є нерідними, привнесеними, але використаними саме в такому вигляді, а не як аналогічні найменування схожих створінь з польського фольклору.